Ні для кого не секрет, що зараз кордони іноземних для українських студентів держав більш-менш відкриті. Численні агентства пропонують нам свої послуги по підготовці документів та участі у різноманітних, переважно робочих програмах. Але не завжди нашою метою є поїхати закордон, щоб попрацювати і помандрувати. Для європейських держав вже звичними стали програми академічного обміну, коли студенти відвідують іноземні країни задля обміну досвідом і огляду фактичного стану функціонування тих чи інших державних систем, які є їхньою спеціалізацією. Нещодавно група з 15 студентів СумДПУ разом з куратором, викладачем нашого університету, повернулася з Німеччини саме з такої подорожі. Я вирішив спитати у Дмитра Вензенка, учасника цієї екскурсії, що нового він дізнався і якою є практична цінність цієї поїздки.

Добридень Дмитро. Розкажіть нам будь ласка про етап планування та підготовки цієї програми академічного досвіду. Хто був спонсором, організатором, яка головна ціль передбачалася.

Метою нашої подорожі було ознайомлення з системою вищої освіти Федеративної Республіки Німеччина за напрямом педагогічної підготовки. Нас цікавив термін навчання, умови зарахування до ВНЗ цієї країни, умови навчання – і все це ми змогли дізнатися безпосередньо у студентів та викладачів в форматі живого, невимушеного спілкування. Спонсором програми виступила Німецька служба академічних обмінів (DAAD), яка повністю оплатила наш переліт з Києва до Кельну і назад, а також двохтижневе проживання, страхування і деякі інші витрати. Завдяки Матіасу Краузе, практиканту з Німеччини, який працює в  Інституті філології, що став ініціатором цього проекту, і Юлії Олексіївні, яка виступила куратором нашої групи, ми виграли стипендію на цей проект у  DAAD. Це стало результатом їх плідної роботи по ретельному плануванню цієї освітньої екскурсії, вони домовилися з приймаючої стороною і чітко визначили освітні цілі проекту.

Дякую за відповідь. Я думаю, читачам буде цікаво дізнатися деякі статистичні дані вашого «відрядження». Розкажи будь-ласка, де ви побували, що цікавого бачили і що корисного почули.

Одразу після прильоту в місто Кельн, ми рушили в колишню німецьку столицю – місто Бонн, щоб отримати заслужену стипендію. Наступним пунктом призначення стало місто Марбург, що розташувалося в землі Хессен. Це велике університетське місто, там до речі знаходиться перший німецький протестантський університет, в якому довгий час працював Мартін Лютер. «Населення» цього університету складають 20 тисяч студентів, і нас в цьому зацікавив саме факультет під назвою «Німецька як іноземна мова», тобто там готують майбутніх педагогів, яким доведеться вчити іноземців німецькій мові. Саме там ми дізналися про таке цікаве явище німецької педагогічної освіти, як рефендаріат. Це етап педагогічної освіти, який починається після отримання майбутнім педагогом диплому бакалавра або магістра. Рефендаріат триває від одного до двох років (в залежності від землі, в якій знаходиться університет) і поєднує набуття практичного досвіду роботи вчителя з подальшою теоретичною підготовкою. Виглядає це так – вдень практикант працює на неповну ставку в школі вчителем, а ввечері відвідує курси підвищення професійної кваліфікації. Учительський колектив приділяє молодому практикантові підвищену увагу, відвідує його уроки. Тобто це поєднання навчання з професійною діяльністю. В цей період вчитель отримує близько тисячі євро зарплатні на місяць.

Через день ми повернулися до Бонну і відвідали уроки в гімназії. Мені пощастило бути присутнім на дуже цікавому уроці німецької мови в 5му класі. Мене дуже вразило, що атмосфера заняття була дуже легкою, ненав’язливою, але в той же час дисципліна була бездоганною. Те, як вільно і точно діти виражали свої думки – це було справді цікаво. Але звісно на прикладі одного класу неможна зробити висновок про всю шкільну систему цієї республіки. Також неодмінно хочу розповісти про педагогічний університет міста Хільдесхайм. Він вважається одним з провідних німецьких ВНЗ, і там навіть була розроблена власна модель навчання майбутніх вчителів, яка успішно реалізована на практиці. В цій моделі зроблений акцент на переважну роль професійної педагогічної практики над теоретичною підготовкою.   

Що стосується соціального життя студентства Німеччини – саме в Хільдесхаймі ми потрапили на студентський страйк проти несправедливих умов навчання. Поясню: до 2006 року навчання в державних ВНЗ Німеччини було абсолютно безкоштовним, а зараз воно залишилося безкоштовним лише в двох землях – Хессен та Бранденбург. Студенти обурені тим, що вони платять гроші, але не отримують відповідних умов навчання – найважливіший критерій, що на одного професора припадає велика кількість студентів, і відповідно він не може готувати їх і вести наукові роботи. Страйк був проведений в багатьох університетах Німеччини, студенти займали аудиторії, але семінари не проводилися, студенти малювали плакати, в яких висловлювали свої побажання, або критикували явища сучасної вищої освіти. Також вони незадоволені змінами у програмі навчання, які спричинив перехід на Болонську освітню систему. Освітній рівень бакалавра скоротили з 4х до 3х років навчання, тобто ту ж кількість навчального матеріалу потрібно засвоїти на 25% інтенсивніше, ніж раніше. Це призводить до ускладнення процесу навчання і перевантаження студентів навчальним матеріалом. Також у студентів були деякі інші нарікання на Болонську систему вищої освіти, які стосуються оцінювання.

«Трава не ростиме швидше, якщо за неї тягнути» -

такі асоціації викликає у студентів нова Болонська система освіти

Дмитро, скажи будь-ласка, а які перспективи чекають на молодих німецьких вчителів, які тільки-но починають свій професійний шлях. Що ви дізналися про професію педагога в Німеччині.

Так, дякую за запитання, я саме збирався про це розповісти. Після рефендаріату можна сміливо розпочинати учительську кар’єру. Всі вчителі німецьких державних шкіл – це державні службовці, які користуються соціальним захистом і мають відносно високу зарплатню – від двох з половиною тисяч євро на місяць. Ще одна перевага професії вчителя – те що потрібні дуже вагомі причини, щоб звільнити вчителя з посади, наявні  високі гарантії професійного працевлаштування. Не можна сказати, що професія вчителя є дуже престижною в Німеччині, але вона припускає рівень життя вище середнього.        

І насамкінець, дозволь тебе спитати – які ідейні, можливо світоглядні результати мала ця поїздка. Мені відомо, що ти неодноразово приймав участь у програмах культурного обміну, як учасник цих програм відвідав США та Німеччину. Але якщо я правильно зрозумів, це все ж таки був новий досвід для тебе. Тож, чи важливо побувати за кордоном, і якщо так, навіщо це?

Так, такі програми безумовно дають прекрасний шанс відчути на власному досвіді багатогранність світу, побачити, чим ми відрізняємося від інших народів, інших культур. Це питання порівняння, бо ніхто не може не погодитися, що «усе пізнається в порівнянні». Коли ти потрапляєш закордон, в тобі відбувається щось на зразок струсу. Ти змінюєш свій спосіб життя, змінюєш своє оточення, і це нове середовище часто підштовхує тебе до продуктивного мислення, і ти просто починаєш сприймати світ простіше, але одночасно стаєш самостійним і більш відповідальним, і на ті ж самі речі дивишся під іншим кутом. Таким чином, відбувається переоцінювання цінностей, і ти повертаєшся вже іншою людиною.

13.01.2010 р.                                                       Для вас усе в порівнянні пізнавав                                                                                                                   Гапонюк Ілля